Історія школи

У 1949 році у мальовничому куточку Донеччини був заснований Дитячий будинок імені Леніна. Під час будівництва школи діти займалися у приміщенні теперішнього філіалу школи по вулиці Октябрській (нині Сібільова), а жили у приватному секторі у спеціально найманому житлі по вулицях Куйбишева та Підлісній (нині – Кільцева та Незалежності).

У 1951 році будівництво було завершено. Країні були потрібні школи-інтернати санаторного типу для боротьби із туберкульозом. Дитячий будинок розформували та на його базі утворили саме таку – Лісну школу.

«На щастя, у 1951 році відкрилася Баннівська Лісна школа ( селище Банне Слов’янського району Донецької області, залізнична станція Святогірськ ) для лікування дітей з відкритою формою туберкульозу . Там я прожив сім з половиною місяців. Цілюще соснове повітря та чотирьохразове харчування врятувало мене». ( Із спогадів учня школи А.Мирошніченка).



Контингент хворих дітей вимагав ретельного підбору обслуговуючого персоналу, педагогів, адміністрації цього навчального закладу.

Першим директором Дитячого будинку, а потім Лісної школи стала турботлива та чуйна Міщенко Катерина Кирилівна (1949-1952р.р.).

Вчитель вчителів – таким пам’ятають Іллю Федосеєвича Фоменка, доброго, але наполегливого директора(1952-1960р.р.,1972-1977р.р.).



У період з1960 по 1964 р.р. директором школи був Шаповал Дмитро Іванович. Він намагався якомога більше наблизити до домашніх умови проживання дітей в інтернаті.


Змінив його на цьому посту Віталій Якович Кобельков. Це був ініціативний, рішучий, діловий керівник (1964-1972р.р.).

13 років (1977-1991р.р.) очолював школу мудрий та талановитий Андрієвський Олександр Сергійович. За час його головування значно покращилася матеріальна база школи .


З часом шкільна естафета перейшла до майстра своєї справи Щербакова Миколи Олександровича (1991-1999р.р.)


З 1999 р. і по теперішній час очолює школу-інтернат Поух Григорій Володимирович, учитель вищої категорії, нагороджений знаком «Відмінник освіти СРСР»



Школа – це величезний світ, де співіснують вчитель та учень . Саме учні та вчителі перетворюють звичайну будівлю в особливий – бурхливий, невгамовний дім, де з кожним роком одні розумнішають, інші мудрішають, а всі разом стають ріднішими один одному .

У 50-ті роки піонерській дружині нашої школи було надано ім’я Антона Семеновича Макаренка.



І це не випадково. А.С.Макаренко – видатний педагог, письменник, автор відомих творів «Педагогічна поема» та «Прапори на баштах». У 1934-1935 роках саме у Святогірську знаходився дитячий табір колонії ім. Дзержинського, в якому у літній період відпочивало 300 вихованців А.С.Макаренка. Про це розповідає книга нашого колишнього співробітника, педагога Івана Микитовича Овчаренка: «Дітвора усього Святогірська ходила сюди на їхні спортивні змагання та різноманітні вечори. Ми вирушали разом з ними в походи, слухали гру симфонічного оркестру з Харкова, який на все літо приїжджав у будинок відпочинку імені Артема».

Дружина намагалася відповідати імені А.С.Макаренка. Кипіло цікаве шкільне життя. Вечори, лінійки, трудові десанти. Зустрічі з видатними людьми, героями Великої Вітчизняної війни: вихователем Марченко Катериною Арсентіївною, кастелянною Межовою Марією Григорівною, конюхом Лисенком Костянтином Сергійовичем.



І сьогодні школа радо вітає ветеранів, підтримуючи традиції.


Марченко К.А. на святі "Люди в білих халатах" 2010 р.


У колективі народжувались шкільні традиції та свята. З великим натхненням діти брали участь у військово-спортивній грі «Зірниця», кожного року 19 травня у день народження піонерської організації проводились водні екскурсії на катері по Сіверському Дінцю, найбільшій річці Східної України, велась активна тимурівська робота по наданню допомоги ветеранам Великої Вітчизняної війни.

Сумлінно працювали педагоги та обслуговуючий персонал, щоб діти почували себе у школі як вдома, жили однією сім’єю, спільно поділяли радощі та знегоди. Девізом колективу стали слова: «Чужих дітей не буває». Назавжди залишились у шкільній пам’яті завучі Орлова Л.Г., Овчаренко І.М., Сокол Г.А., вчитель математики Спиридонова В.М.; вчитель географії Василько В.П., вихователі Клепікова З.А., Мартиненко Н.А., Терещенко Т.П., Василько К.П., Овчаренко Г.С., Круш Г.І., Решетняк Т.М., Перешивайло І.В., Антоненко В.В. – старший вихователь, вчитель фізики, вчителі початкових класів Перелома Г.П., Білоножко Л.Г., Лазуренко Л.О., кухонна робітниця Лазуренко Л.К., праля Гречихіна Л.Г., шеф-кухарі Горобець Г.Я., Коваленко Р.Ф., секретар Прудченко З.П. Завдяки цим людям у спогадах кожної дитини школа залишиться символом праці та свята, мудрості, пізнання та шляхетства.

Головним пріоритетом школи було та залишається здоров’я вихованця. З цією метою постійно проводилися походи, екскурсії, спортивні змагання. У витоків цієї роботи стояли уважні лікарі Гордієнко А.П.,Фоменко А.Г.,Литвяков П.Є.,медсестри Курмаз Н.В.,Свиридкина Г.І.,педагоги Макарюк В.К.(учитель біології)



Целлєр Л.П.(учитель географії). З ім’ям останнього пов’язана поїздка-екскурсія до криму, про яку так довго мріяли діти.

Нинішні ентузіасти лікар Левченко Н.М., вчитель фізичної культури Мурашко Д.О. самовіддано стоять на сторожі здоров’я та фізичного розвитку учнів, знаходять всі можливі шляхи та засоби для цього. Саме тому наші діти ведуть здоровий спосіб життя, становляться призерами міських змагань з футболу, волейболу, легкої атлетики.





Школа перевіряє людей на міцність та дає точну відповідь на питання, чи випадкова людина працює в її стінах. Коли поруч працюють близькі люди, родичі, можна з упевненістю сказати: «Школа-наше життя!».

Це довели трудові династії:

- Молчанова (учитель 1951-1973р.р.) - Проваторов В.К.(вихователь,1967-2000р.р.)-Проваторова О.О.(вихователь,учитель української мови та літератури,1967-1996р.р.);


(на фото-середній ряд, друга зліва Проваторова О.О., третя зліва Молчанова, третій справа - Проваторов В.К.)

-Теслюк П.І.(вихователь,1960-1975р.р.) - Соляник Е.П. (вчитель початкових класів, вихователь (1974-2006р.р.) Соляник М.Л.(вчитель іноземної мови,з 1990р.);

[




-Андрієвський О.С. (директор школи,1977-1991р.р.) - Андрієвська О.О.(вихователь,1978-1987р.р.) - Андрієвська О.О.(вихователь,1997-2007р.р.);
-Целлєр Л.П.(вихователь, учитель географії,1972-1997р.р.) - Целлєр С.О.(учитель російської мови та літератури, вихователь,1972-2009р.р.);


-Лазуренко Є.І.(вихователь,1962-1987р.р.) - Лазуренко М.М. (учитель української мови та літератури,1964-1987р.р.) - Мироненко О.Є. (вчитель історії, вихователь, з 1987р. по теперішній час);



- Коваленко Р.Ф.(шеф-кухар,1963-2004р.р.) - Рибалко І.О.(бібліотекар з1996р. по теперішній час);



-Поух Г.В.(директор школи з1999р.) - Поух Ю.Г.(логопед з 2003) ;

- Кафтанова Т.В.(учитель історії, вихователь,1981-1993р.р.) - Негодуйко В.А. (медсестра з 2005р.)






Історія нашої школи буде неповною, якщо не згадати Ветеранів праці, які через все життя пронесли високі людські ідеали: вірність вчительській професії та величезну любов до дітей. Серед них:

Доля Л.М.- вихователь (1967-2011 р.р.);



Щербаков М.О.- учитель фізики, креслення, малювання (1960-2011 р.р.);



Соляник Е.П.- учитель початкових класів, вихователь (1974-2006р.р.р.);

Целлєр С.О.-учитель російської мови та літератури, вихователь (1972-2009р.р.);



Духіна Л.І.- вихователь (працює з 1974 р.);



Чижикова З.А.- учитель математики (працювала з 1974 р. до 2012 р. )



Колеснікова Л.О.- учитель російської мови та літератури ( працює з 1980 р.).



Як будь-який живий організм, санаторна школа переживала часи розквіту та занепаду. У 1983 р. почалося будівництво учбово-виробничого корпусу. Закипіла робота. Поверхи зростали не по днях,а по часах. Здавалося, ніщо не зупинить цей процес. Але доля розпорядилася по-іншому. Будівництво зупинилось на чверть віку…

Тяжкі 90-ті, перебудова… Але школа пройшла це тяжке випробування, вижила, загартувалась, знайшла нових друзів.

Скільки знайомих та незнайомих людей простягнули нам в ці роки руку допомоги: привозили солодощі, канцтовари, книги, іграшки, такі необхідні дітям.

У 1992 році відкрився Святогірський Свято-Успенський монастир, який став підтримувати нашу школу духовно та матеріально. Книги, диски, речі особистої гігієни подарунки до Різдва, Пасхи стали доброю традицією.

Діти на власні очі побачили християнське милосердя, великодушність, любов.

Із хвилюванням чекають діти зустрічі з духовним наставником-ієромонахом Святогірської Свято-Успенської Лаври – отцем Євтихієм. Стали звичними молебни перед початком навчального року, відвідування Лаври, екскурсії по Святих місцях.





Сучасний період життя школи пов’язаний з діяльністю нинішнього директора, новатора, мудрого педагога Поух Григорія Володимировича. Саме при ньому школа знову відродилася, розквітла. В 2006 році почалась реконструкція незавершеного учбово-виробничого корпусу. Об’єкт до того часу знаходився в жалібному стані та руйнувався на очах. Не покладаючи рук , працювали майстри щоб до 75-річча Донецької області піднести школі довгоочікуваний подарунок. Потім, у 2008 році, почалась реконструкція навчального корпусу. Він істотно змінився: була розширена виробнича площа, змінена конструкція даху, добудовано два нових класи.

Першого червня 2010 року, у День Захисту Дітей відбулося урочисте відкриття переконструйованого об’єкту.



Серед почесних гостей були присутні:

Близнюк Анатолій Михайлович- голова Донецької облдержадміністрації;



Яцуба Володимир Григорович-міністр регіонального будівництва України;



Петряєва Олена Борисівна - замісник голови облдержадміністрації; Шишацький Андрій Володимирович-голова Донецької облради; Ішков Володимир Миколайович-замісник голови обласної ради; Рибачук Валентин Леонідович-голова Слов’янської міської ради; Кизименко Олег Олександрович- начальник головного управління капітального будівництва облдержадміністрації; Соловйов Юрій Иванович-начальник управління освіти і науки облдержадмістрації; Дзюба Олександр Іванович-голова Святогірської міської ради; Демченко Галина Валентинівна-директор»Смарагдового міста»; Котляров Микола Васильович-директор школи-інтерната для сліпих та слабозорих дітей.





Сьогодні Святогірська школа-інтернат має оновлене обличча:сучасний дизайн,стильні меблі,новітнє обладнання,комфортабельні умови для оздоровлення,навчання,проживання та відпочинку дітей.Все це результат роботи великої кількості небайдужих до дітей людей.









Протягом багатьох років школа залишається«витоком дорогих початків»,що підживлює та надихає творчість наших педагогів,вихованців та численних друзів. Ми радіємо з успіхів колишнього учня - Анатолія Мірошниченка, автора поетичних збірок «Епоха Водолія» та «Чорний шовк твого волосся».Зачитуємося «Невигаданими історіями про братів наших менших»,про ніжну дружбу людини та тварини у книзі нашого земляка Євгена Бойка «Машка-лошадь интернатская», ілюстрованій малюнками наших дітлахів.




Ми відкриваємо багату культурну спадщину Святогір’я із публікацій




«Літературне Придінців’я», «Муза Святих Гір», оспіваних Почесним громадянином міста Святогірська, колишнім співробітником школи - Іваном Овчаренком.

Ми пишаємося Володимиром Міщенком, сином першого директора школи,відомим поетом, членом Спілки Письменників України.
Із спогадів В.І.Міщенка (1937-2008): «Наша родина (мати Катерина Кирилівна, старші сестри Раїса та Ліна) мешкала у Слов'янську до 1948 року.
Батька Івана Івановича Міщенка майже не пам'ятаю, він загинув на фронті 1942 року. Ми жили поблизу залізничної станції (автобусна зупинка
«Восьмиквартирна»). Час від часу переїздили в сусідні села (Прелєсне, Вингулівка, Билбасівка). Це залежало від того, де надавали роботу нашій матері-
вчительці. У 1948 році її призначили директором Баннівської (Святогірської) школи-санаторію. Так ми опинилися в Банному. Наша сім'я мешкала в ті далекі
п'ятдесяті роки на вулиці Жовтневій у Банному, це поряд з лісовою санаторною школою. Хата наша була стара, довоєнна... Ми з Банного виїхали всією
сім'єю десь у 1959 році.Спогади про ті роки надзвичайно яскраві та барвисті. Весь вільний від шкільних занять час я з друзями проводив на мальовничих
берегах Дінця. Часом видряпувалися на крейдяні крутосхили правого берега річки, любили блукати в монастирських печерах...Чарівна природа Святих Гір,
таємничі діброви, запашні луки, піщані кучугури лівого берега Дінця, могутні крейдяні сосни на скелях правобережжя - усе це схиляло до ліричних
роздумів, мимоволі налаштовувало на поетичний лад. Уже в п'ятому класі я почав складати римовані рядки; аматорство поступово переросло в потребу
душі. А справжній, непереборний потяг до поезії я відчув саме тоді, коли до нас, у Святогірськ, завітав Володимир Миколайович Сосюра».

Слід сказати, що все своє свідоме життя Володимир Міщенко з любов'ю згадував Святогір'я, своїх вчителів та шкільних товаришів, листувався з краєзнавцем І. М. Овчаренком та доцентом педуніверситету В. І. Романьком.

З великою подякою згадуємо Ветерана Праці,автора шкільного гімна Целлєр С.А.:

«Школа санаторная, милая моя!
Вечера здесь тихие, трели соловья.
Нежностью и радостью наполняешь свет,
Процветай, любимая,много-много лет»

На даний момент у школі працює чудовий,творчий колектив, який розуміє , що педагогіка –«найвище з мистецтв, тому що вона покликана вдосконалювати найскладніше - природу людини», щоб наші діти були багаті на милосердя, повагу один до одного, почуття відповідальності та обов’язку перед своєю країною.



29 вересня 2016 року Святогірська санаторна школа-інтернат святкувала 65-річчя.
Школу привітали зі святом:
Стокоз І.С.- заступник голови Донецької ОДА, Оксенчук Н.В.- директор департаменту освіти і науки ОДА, Ізмалкова В.О. - начальник ВВРКО ДОН ОДА,
Мілевич І.В.- перший заступник голови м. Святогірська, Лопухіна Т.В.- завідувач НМЦ СІО ДОІППО, Щепкіна В.В.- методист НМЦ СІО ДОІППО, директори закладів комунальної власності, Валюх О.Б. - директор Святогірської ЗОШ І-ІІІ ст., Фастов С.П.- директор Долинської ЗОШ І-ІІІ ст., Набокова В.В.- директор організаційно-методичного департаменту громадської спілки «Донбас», Киркач Н.О.- голова БФ «Слов’янське серце», Колісник Г.В.- директор обласного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді, Кандзюба О.М.-директор Донецького обласного центру позашкільної роботи, Жденовська Л.Г.- спеціаліст з екоосвіти НПП «Святі Гори», а також ветерани, випускники та батьківський комітет школи.
Таке важливе свято не могло відбутися без духовних наставників школи – архімандрита Феофана та ієромонаха Євтихія, які передали благословення від митрополита Святогірського Арсенія та подарували школі образ Пресвятої Богородиці Ігуменії Святогірської Лаври.
Особливу вдячність за участь у підготовці та проведенні заходу висловлюємо Садикову Казанфару Алімамедовичу та Садиковій Вікторії Ігорівні за надану спонсорську допомогу у вигляді солодощів учням і сувенірних пряників для гостей та колективу.
Величезне захоплення викликав святковий торт від Зубарєвої Наталії Володимирівни, матері учениці 6 класу.
Висловлюємо слова щирої вдячності вихованцям творчих колективів Донецького обласного центру позашкільної роботи за участь у святковому концерті.
Свято залишило незабутні спогади в серцях присутніх і надію на подальші зустрічі в стінах школи.